8-го грудня — 140 років від дня народження української актриси, письменниці Марії Слободи-Крушельницької (1876-1935).
Народилася в родині поштового службовця, а згодом – музиканта театру „Руська Бесіда” Степана Слободи у селі Ульгівка. Нині воно входить до Люблінського воєводства у Польщі. Після закінчення української гімназії у Львові стала провідною актрисою театру«Руська бесіда», з яким гастролювала Україною та Польщею. Виконавиця головних ролей у п’єсах Франка, Ста¬рицького, Карпенка-Ка¬рого та інших, вона востаннє зіграла 1901-го року у драмі Льва Толстого «Влада темряви».
Залишивши сцену, почала писати нариси, новели, драми, статті сповнені глибо-кого соціального змісту — переваж¬но на теми жіночої долі, рівноправності жінок і чоловіків, призначення мистецтва.
У 1915-му — 25-му роках мешкала у Відні, де допомагала чоловікові — журналісту за фахом — Антіну Крушельницькому у редагуванні журналів, а також у підборі матеріалів для українських шкіл та гімназій: підручників, художньої літератури.
Згодом родина переїхала до Рога¬тина (нині Івано-Франківська область), а у 1928-му — до Львова, де Марія Степанівна продовжувала публікувати нариси і статті в журналах «Но¬ва хата», «Нові шляхи». Писала публіцистичні статті про фа¬хову освіту жіноцтва в альманасі «Жіноча доля» (Коломия, 1927).
У 1933-му — 34-му роках редагувала журнал «Критика», дру¬кувалася у газетах «Буковина», «Діло», журналі «ЛНВ».
Марія Слобода-Крушельницька — авторка п’єс на 3 дії «Мачуха», «Вона», циклу оповідань «Штука», «Прощання», «Хвилі туги», «Поезії її молодих літ», «І хто ж вона була?», новел «Мати», «Скарб Оксани», поетичної прози «На дні душі», «Крик тиші», «Моє квіття», «Золото осені» тощо.
На запрошення українського радянського уряду в 1934-му разом із сім’єю переїхала до Харкова, де її родина була знищена співробітниками НКВС.
Після розстрілу синів, арештів чоловіка і ще 3-х дітей, самотня, померла у лікарні 28-го серпня 1935-го року.

