13-го грудня — 160 років від дня народження українського актора, режисера, одного з засновників українського професійного театру Миколи Карповича Садовського (Тобілевича), роки життя — 1856-1933.
Микола Тобілевич народився на Херсонщині. Навчався в Єлисаветградському реальному училищі, замолоду брав участь в аматорських гуртках.
З початком Російсько-турецької війни 1877-му—1878-му роках, прямо з училища, пішов на фронт добровольцем. Учасник всіх найбільших битв на Балканах, переправи через Дунай, оборони Шипкинського перевалу, дійшов до самого Константинополя. Нагороджений Георгіївським хрестом, представлений до офіцерського чину, однак не спокусився військовою кар'єрою, а вернувшись на Єлисаветградщину зайнявся сімейним захопленням — театром.
Грав у трупах Ашкаренка, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, а 1888-го року організував власну трупу, яка 1898-го трупа Садовського об'єдналася з «Товариством російсько-малоросійських артистів» братів Тобілевичів (Івана Карпенка-Карого та Панаса Саксаганського), а ще двома роками пізніше до них приєднався ансамбль Марка Кропивницького. Так було створено трупу, що увійшла до історії української сцени як „театр корифеїв ”.
1905-го, на запрошення з Галичини Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові, чим разом із Марією Заньковецькою сприяв значному піднесенню театральної культури на Західноукраїнських землях.
Після повернення до Києва Садовський заснував Перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906-го року в Полтаві, а потім діяв аж до початку1919-го в Києві. У січні 1919-го артисти його театру майже повним складом разом із ним переїхали до Кам'янця-Подільського.
У роки української державності Садовський працював головним уповноваженим у справах народних театрів: у червні 1919-го його призначено головноуповноваженим із питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; 1920 року в Галичині, з 1921-го — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді; з 1923-го року жив у Празі.
У вересні 1922-го дирекція Харківського театру імені Шевченка прохає уряд УРСР надати дозвіл повернутися Миколі Садовському. Після повернення до УРСР у 1926-му році, Садовський у тодішній політичній ситуації вже не мав права на власний театр і виступав у своєму репертуарі в різних театрах, 1929-го року знімався у головній ролі в фільмі «Вітер з порогів», залишив спогади «Мої театральні згадки», опубліковані посмертно у 1956-му.
Помер 7 лютого 1933-го в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
