Танго

24.03.2017

23-го березня у Театрально-концертному центрі – відбувся вечір аргентинського танго.  Подробиці розказав один із організаторів – викладач школи аргентинського танго „Мілагро дель Танго”  – Денис Шевченко.

Концерт проводимо не перший рік задля популяризації культури аргентинського танго серед тутешніх мешканців. У концерті бере участь оркестр „Пасіональ”. В перекладі з іспанського це означає „пристрасть”. Автентичний оркестр аргентинського танго складається із скрипки, контрабаса, фортепіано і бандонеона. Бандонеон виглядає як невеличка гармошка, а придумали його в Німеччині, як заміну органу. Звідти він потрапив у Аргентину. Поступово „влився” в оркестри, які грали танго, ставши душею цією музики. Саме в танго розкрилися всі акустичні можливості цього інструмента. Учасниками концерту є випускники нашої школи, які прийшли в танго в дорослому віці – хтось в 30 років, хтось – у 40. Вони досягли вагомих успіхів тож танцюють на сцені. У Харкові танго танцюють, десь, осіб 200. Багато це чи не багато – для двомільйонного міста?  Не багато. Але танго – не для всіх.

Як розповісти про це мистецтво пересічній людині, котра ніколи не бачила справжнього аргентинського танго? Зазвичай, в уяві постає панянка в червоній сукні з розрізом і з трояндою в зубах. Поруч неї – палкий чоловік у капелюсі, в штанях на підтяжках. Він садове її на шпагат, тягає через увесь танцпол. Але це – образ створений голлівудськими картинами, він не має жодного стосунку до реального аргентинського танго і був створений через те, що окрім виразної картинки кіно не має інших засобів привабити глядачів. Автентичне аргентинське танго, яке танцюють у всьому світі, спрямоване не назовні, а в середину пари. Чому танго називають „ пристрасним танцем ” ?  Не тому, що „іскри розлітаються ” навколо пари, а тому, що всю енергію та емоції партнери спрямовують одне на одного. Все що відбувається – лише для них, сторонні глядачі можуть навіть нічого не помітити. Партнер імпровізує, веде партнерку. Вона підкоряється, дослухаючись до імпульсів, які йдуть від чоловіка. Дуже часто тільки досвідчена людина може зрозуміти, що саме відбувається між чоловіком та жінкою.

В автентичному танго, коли танцюють звичайні люди, а не професіонали, немає високих підтримок, шпагатів. Малюнок танцю вибудовується на звичайних кроках, які ми робимо в повсякденному житті. Звісно, існує „ сценічне ” танго, наповнене складними підтримками, акробатичними трюками, ефектними рухами. Все, що відбувається на сцені – спрямовано „ назовні ”. Але цього немає в автентичному танго, там все „ в середину ”. Коли люди танцюють аргентинське танго, дуже часто між парами відстань менша ніж 50 сантиметрів. При такому тісному контакті не ввічливо і не можливо робити якісь різкі розмашисті рухи із підйомом ніг. Якщо дві пари випадково стикаються чи, навіть, злегка торкаються одна одної, вони дуже делікатно вибачаються.

Скільки років треба вчитися аргентинському танго, щоб брати участь в таких концертах? Від одного року і протягом усього життя. Якщо людина має талант і протягом року буде щодня тренуватися, то диво може статися. Але, зазвичай, люди займаються двічі на тиждень, освоюючи основні рухи. Цього цілком достатньо, щоб брати участь в різних фестивалях та танго-вечірках. Танго – соціальний танець. На таких святах можна танцювати з незнайомими партнерами не бентежачись, відчувати себе впевнено і отримувати задоволення. Ті, хто прагнуть більшого – вчаться більше, дехто – протягом усього життя, їм танго дедалі більше відкриває свої секрети: кращій крок, ідеальні обійми.

Чи корисно дивитися відео? Чи може це зашкодити відчуттю власного тіла? Користь перегляду в тому, що через візуальне сприйняття ви отримуєте приклад. Це працює так само, як на заняттях із викладачем, який демонструє рухи, або коли ви танцюєте, дивлячись на себе в дзеркало. Із відеозапису ви отримуєте образи, які колись – у слушну мить – можуть виринути з  підсвідомості, а ви зможете їх втілити. Той чи інший рух може, так би мовити „ ефектно вистрілити ”. Звісно це не досягається одразу, потрібно тренуватися, танцювати. Але дуже багато новачків помилково вважають, що просто переглядаючи відео, можна навчитися танцювати. „ Знятий з екрану ” рух буде не танцем, а фізкультурою, тому що в чужих рухах немає власного внутрішнього змісту. У танго кожен крок, кожен рух мають свій потаємний зміст. Чоловік і жінка, рухаючись, промовляють одне до одного. Це – таємна розмова.

Коли ми викладаємо танго, ми не акцентуємося на значенні рухів, оскільки те чи інша па можна наповнювати різним змістом, настроєм, емоцією. Це так само, як якесь слово можна вимовити з іншою інтонацією, а воно набуде іншого змісту. Саме ці смислові нюанси ми доносимо до учнів, щоб вони розуміли які саме можливості дає їм те чи інше па. Ми, так би мовити, не вчимо „ написанню віршів ”, ми навчаємо „ говорити ”: пояснюємо „ будову мови ” і про що можна розповісти нею, як можна „ запитати ” чи „ відповісти ” „ мовою танго ”.

 З чого партнерам-новачкам, які ще не надто впевнені у своїх кроках і не вміють налаштовуватися одне на одного, починати вибудовувати емоційний контакт? Найперше – навчитися довіряти одне одному. У наш час довіри не надто багато, особливо – у жінок. Тому, коли двоє стають парою, дуже часто жінка починає керувати партнером, беручи ініціативу на себе. Але танго – чоловічий танець. Чоловік – веде, а жінка – підкоряється. Якщо ж він не впевнений у собі, партнерці бажано обрати якусь жіночу тактику. Звісно, вона може директивно перехопити ініціативу. Але також може це робити загладивши його помилку: почекати нього, полегшити йому задачу. Або ж – ускладнити, якщо забажає.

Про танго є статті в Інтернеті, однак, на сьогодні це не надто задокументований вид мистецтва. Книжки з техніки танго існують, однак, філософія його є суб’єктивною. Якщо десять осіб напишуть десять книжок про ту саму танцювальну композицію, це буде розповідь про десять різних танців. Є кілька базових рухів, решта – комбінації. Цей танець -- імпровізаційний. По-суті, маємо лише чотири напрямки руху: вперед, назад, убік та поворот на місці. Все решта – мозаїка, яку ви складаєте в парі. Одна людина вигадує одну комбінацію, друга – іншу. Це, так би мовити, „ усна творчість ”, досвід, що передається безпосередньо.

На початку минулого століття, а згодом після Другої світової війни, танго було надзвичайно популярним. В Україні його танцювали навіть у сільських клубах. Багато композиторів та поетів писали танго. В цьому можна пересвідчитися, переглянувши відео на „Ютюбі”. В сорокових роках у Аргентині був сплеск популярності танго, ця хвиля захоплення докотилася до Парижа. Танго стало модним, а те, що модне в Парижі – модне в усьому світі. Насправді, є багато різновидів танго. Зокрема, одеське, де багато з мелодій є переспівами аргентинського. На відому музику писалися інші слова і твори виконувалися як оригінальні. Але автентичне одеське танго більше скидається на міський романс. Аргентинське танго, так би мовити, рельєфніше.

Окрім аргентинського танго, широко відоме танго-стандарт. Вони відмінні одне від одного, як Північний і Південний полюси. На обох – крига, але географічно це два різних місця. Найперше, вони різняться музикою. У аргентинського танго вона менш жорстка, ліричніша, а танго-стандарт виконується під маршоподібну мелодію. Танго-стандарт є набором завчених рухів двох сталих партнерів. Це більше спорт, ніж пристрасть. В аргентинському танго партнери імпровізують. Там немає „ завчених фраз ”.

Під час концерту аргентинського танго партнери як імпровізують, так і показують завчену хореографію, адже сцена потребує яскравих па, сценічних ефектів. Звісно, ведучі на повідомляють глядачам які номери завчені, а які є імпровізаціями.

Концерт приурочено до Міжнародного фестивалю аргентинського танго, який проходить у Харкові. Багато учасників приїздять із Туреччини, Німеччини, Франції, Іспанії, Португалії, Білорусі, Аргентини. Це, приблизно, сотня учасників. Зазвичай, в межах танго-фестивалів проходять танго-вечірки, так звані „ мілонги ”. Це щось на кшталт дискотеки, але там танцюють лише танго. Вони бувають як денні, так і нічні. Також під час фестивалю проходять майстер-класи, семінари з танго. Родзинкою є навчання для так званих „ ді-джеїв танго ”. „ Ді-джей ” це людина, котра створює атмосферу, тобто -- настрій танго-вечірки, пробуджує бажання танцювати. Музична палітра вечірки також розповідає якусь історію. В нашій школі танго ми проводимо вечірки ” мілонги ” щотижня. Люди приходять потанцювати, поспілкуватися.

У місті, практично, немає реклами Міжнародного фестивалю танго, але вона є в Інтернеті. Немає сенсу вішати рекламу в громадському транспорті, тому що світова танго-спільнота є достатньо невеликою і обізнаною відносно того, що і де відбувається. Ми знаємо коли і які фестивалі проходять, наприклад, в Пекіні, в Аргентині, у США. Я бував на фестивалях у Хорватії, Іспанії, Туреччині. Формат, принципово, не відрізняється. Тому ми давали оголошення у світовій соціальній мережі „Фейсбук”, там є чимало груп шанувальників танго. Це, так би мовити, загальний рекламний майданчик для усіх заходів світу.

Календар подій

« »

Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд